Туберкульоз — це інфекційне захворювання, що спричиняється бактеріями. Вони уражають переважно легені, однак об’єктом ураження може стати майже будь-який інший орган. Унаслідок такого ураження можливі важкі захворювання, але в більшості випадків хвороба не проявляється. Для позначення туберкульозу використовуються скорочення TB і Tbc. Випадки захворювання туберкульозом підлягають обов’язковій реєстрації. Тобто лікарі зобов’язані законом сповіщати департамент охорони здоров’я про хворих на туберкульоз. Пацієнтам у такому випадку не треба боятися негативних наслідків. Це, зокрема, жодним чином не впливає на дозвіл на перебування. Інформація передається для того, щоб знайти людей, які могли заразитися від вас, щоб у разі потреби завчасно надати їм допомогу. Метою такого підходу є уникнення спалаху й подальшого поширення захворювання.
Ви можете отримати консультацію в місцевому департаменті охорони здоров’я. Оскільки лікарі зобов’язані сповіщати про випадки захворювання саме департаменти охорони здоров’я, у департаментах є інформація про поточну ситуацію, а також фахівці, що мають досвід лікування захворювання.
Додаткову інформацію (зокрема спеціалізовану) можна також знайти на сайтах Інституту Роберта Коха (німецькою та англійською) та Центрального комітету Німеччини в справах боротьби з туберкульозом (німецькою та англійською).
Додаткову інформацію про використання заходів гігієни для захисту від інфекційних захворювань можна знайти на сайті Федерального центру медичної просвіти (німецькою мовою).
У більшості випадів туберкульоз передається від людини до людини: у разі відритого туберкульозу легень хворі поширюють збудників передусім під час кашлю й чхання. Краплі, що містять збудників, можуть потрапити в організм здорової людини, яка знаходиться поруч, коли вона вдихає повітря. Туберкульоз є надзвичайно заразним захворюванням. Чи заразиться здорова людина, залежить, зокрема, від тривалості й інтенсивності контакту з хворим, а також від схильності людини до захворювання.
Щеплення проти туберкульозу в Німеччині більше не рекомендується з 1998 року. Якщо у вас більше трьох тижнів не проходить кашель, обов’язково зверніться до лікаря.
Корисну інформацію на цю тему, а також дані контактних осіб, до яких можна звернутися, можна знайти на сайті Центрального комітету Німеччини з питань боротьби з туберкульозом (DZK) (зокрема українською, російською та англійською).
Якщо захворювання було виявлено в людини, що контактувала з хворим, усім, хто контактував із ним, рекомендовано пройти профілактичне лікування. Воно дозволить уникнути спалаху захворювання. Для малих дітей через особливу чутливість і вищий ризик захворювання профілактичне лікування слід починати одразу після контакту з хворим, навіть якщо ознак інфікування ще немає. У такий спосіб можна уникнути інфікування або захворювання. Ліки призначаються лікарем.
Найбільшому ризику піддаються особи, що часто контактують із хворим на відкритий туберкульоз легень, а також люди з імунодефіцитом, наприклад, унаслідок зараження ВІЛ або прийому медикаментів, що значно послаблюють імунітет, а також діабетики, хворі на алкоголізм і малі діти. До групи ризику також входять наркозалежні та безпритульні, бо для їхнього способу життя часто притаманні неповноцінне харчування й недотримання правил гігієни.
Туберкульоз найчастіше пов’язаний з ураженням легень. Починається все, як правило, з відчуття втоми й пригніченого настрою. Вони можуть супроводжуватися підвищеною температурою, погіршенням апетиту та втратою ваги. Людина може пітніти вночі. Серед типових скарг також кашель, який довго не проходить, інколи з умістом крові в мокротинні й болем під час дихання.
Ураження інших органів зустрічається рідше: бактерії можуть поширитися в організмі через лімфу або кров і в такий спосіб дістатися, наприклад, кісток, суглобів або лімфатичних вузлів. Ризик інфікування інших людей за цих форм захворювання низький. Проте лікування слід все одно пройти, щоб виключити можливість ураження легень.
Найнадійнішим способом виявлення туберкульозу легень є рентгенологічне дослідження грудної клітки. Аналізи крові, слини й часток шкіри значно менш ефективні та, як правило, використовуються лише для пацієнтів, яким не рекомендовано рентгенологічне обстеження, наприклад, для вагітних і дітей віком до 15 років.
Рентгенологічне обстеження дозволяє отримати зображення певних ділянок тіла. Вплив рентгенівських променів обмежується частинами тіла, в яких могли статися зміни. Лікар може підтвердити туберкульоз легень після аналізу зображення.
У зв’язку з розвитком технології, що використовується, ступінь опромінення під час рентгенологічного опромінення надзвичайно низький. Тобто вплив променів на організм мінімальний. Чи потрібно вам проходити обстеження на туберкульоз, ви можете дізнатися у свого лікаря. Це найкращий спосіб подбати не лише про себе, а й про інших людей.
Інфекція може проявитися у період від 6 до 6 тижнів після передачі. Однак наявність інфекції в організмі означає лише те, що організм бореться зі збудником, тобто інфекція необов’язково призводить до захворювання. Захворювання проявляється лише в 5—10 % підлітків і дорослих, що заразилися. Серед малих дітей і осіб із вираженим імунодефіцитом ця частка більша — приблизно 20—40 %.
Якщо туберкульоз таки проявляється, то в більшості випадків лікується добре. Однак за відсутності лікування хвороба може призвести до смерті. Якщо ви захворіли на туберкульоз або у вас є підозра на туберкульоз, обов’язково зверніться до лікаря. Вам можуть допомогти в приватному кабінеті домашнього лікаря, педіатра або пульмонолога.
Заразними є хворі з відкритим туберкульозом легень, якщо в мокротинні, що виділяється під час кашлю, підтверджено наявність збудників. У більшості випадків після прийому ефективних ліків протягом 2—3 тижнів хворий вже не є заразним.
Додаткову корисну інформацію на цю тему, а також дані контактних осіб можна знайти на сайті DZK (зокрема українською, російською та англійською мовами) або на сайті Федерального центру медичної просвіти (українською).
ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини. Інфікування цим вірусом призводить до пошкодження або руйнування певних клітин імунної системи й робить організм уразливішим до впливу захворювань, що мають значно легший перебіг у неінфікованих. За відсутності лікування ВІЛ може призвести до СНІДу. СНІД означає «синдром набутого імунодефіциту».
Зараження ВІЛ найчастіше відбувається статевим шляхом. Ще один спосіб зараження — через кров ВІЛ-інфікованої людини. Таке можливо, зокрема, в разі спільного використання шприців та аксесуарів до них наркозалежними. Для уникнення передачі ВІЛ під час використання донорської крові в Німеччині ретельно відбирають донорів, а кров, що здається донорами, регулярно перевіряється на ВІЛ. ВІЛ може передатися дитині від матері в період вагітності, під час пологів і в період грудного годування. Однак, якщо відомо, що мати інфікована ВІЛ, ризик передачі вірусу в такий спосіб можна значно зменшити за допомогою різних заходів. Успішне застосування антиретровірусної терапії забезпечує нормальний перебіг пологів.
Найкращий спосіб уникнути зараження ВІЛ — використовувати презервативи, чисті шприци й аксесуари до них. Інфікуванню ВІЛ також може запобігти так звана передекспозиційна профілактика (ПрЕП). З 1 вересня 2019 року витрати на ліки для профілактики зараження ВІЛ для людей із підвищеним ризиком зараження покриваються державними лікарняними касами. Перед початком прийому ліків за програмою ПрЕП необхідно пройти тест на ВІЛ та інші інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Протягом ПрЕП ці тести потрібно регулярно проводити повторно.
У людей із ВІЛ регулярний прийом антиретровірусних препаратів призводить до того, що кількість уражених вірусом клітин у крові стає дуже низькою, тому ВІЛ не визначається й не передається (формула U = U: Undetectable = Untransmittable). Більшість людей із ВІЛ, які лікуються, можуть жити з вірусом тривалий час і не захворіти на СНІД. Однак щоб виключити зараження іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом, у багатьох ситуаціях доцільно користуватися презервативами.
Пройти тест на ВІЛ є сенс, якщо людина потрапила в ситуацію, в якій був ризик заразитися ВІЛ. Лікарі також радять і пропонують проходити тест на ВІЛ під час спостереження за перебігом вагітності. У Німеччині багато департаментів охорони здоров’я пропонують безкоштовні тести на ВІЛ. Такий тест можна також пройти в лікарів і деяких центрах профілактики СНІДу. З вересня 2018 року в аптеках і в мережі інтернет можна придбати тести на ВІЛ для самостійного використання з позначкою CE. Такий тест можна провести лише через 12 тижнів після ситуації з ризиком інфікування. У разі позитивного результату потрібно звернутися до лікаря для проведення додаткового тесту. Остаточне підтвердження діагнозу можливе лише після цього.
Інфекція ВІЛ досі залишається невиліковною й досі немає вакцини, яка могла б захистити від ВІЛ.
Додаткову інформацію можна знайти на сайті Deutsche Aidshilfe (зокрема українською та російською).